Казарка білощока – середнього розміру гуска з родини качкових, поширена в арктичних і північних районах Європи. Її легко впізнати за контрастним забарвленням: чорними головою, шиєю та грудьми, білими щоками і світлим черевом.
Спина сірувата з характерним темним смугастим візерунком. Дзьоб короткий і чорний, ноги також темні. Самці й самки зовні дуже схожі.
Білощокі казарки є перелітними птахами. Вони гніздяться у високих широтах Арктики, а на зиму переміщуються до узбереж Західної та Північно-Західної Європи.
Ключові факти
Спосіб життя
Білощокі казарки дуже соціальні. Поза сезоном розмноження вони утворюють великі зграї, які разом годуються та відпочивають.
Пари зазвичай утворюються на тривалий час. У період гніздування птахи стають більш територіальними та захищають ділянку навколо гнізда.
Гнізда часто розташовуються на скелястих виступах, островах або крутих схилах. Таке розташування допомагає захищати яйця від песців та інших наземних хижаків.
Після сезону розмноження птахи мігрують великими зграями до районів зимівлі. Там вони часто годуються на прибережних луках, полях і пасовищах.
Походження та поширення
Природний ареал білощокої казарки пов’язаний з Арктикою Північної Атлантики та Євразії.
Основні місця гніздування розташовані у східній Гренландії, на архіпелазі Шпіцберген, Новій Землі та в арктичних районах Росії.
На зимівлю різні популяції переміщуються до Великої Британії, Нідерландів, Німеччини, Данії та інших районів узбережжя Північного моря.
Останніми десятиліттями частина популяцій почала гніздитися значно південніше традиційного арктичного ареалу, зокрема в деяких країнах Північної Європи.
