Наведіть камеру на QR код біля вольєра

Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський Як тибетський

Як тибетський – масивний дикий бик, що мешкає на Тибетському плато та у Гімалаях. Це найбільший аборигенний ссавець Тибетського плато: дикі самці сягають 2 м у висоті та важать до 1000–1200 кг. Тіло вкрите густим, довгим чорно-бурим хутром із щільним вовняним підшерстком, що захищає тварину від температур нижче −40 °C. Характерна риса — могутні вигнуті роги довжиною до 1 м та «спідниця» з довгого бічного хутра, що звисає майже до землі і захищає від снігу та холоду під час відпочинку. Слово «як» походить від тибетського «яг». Дикий як (Bos mutus) і свійський (Bos grunniens) нині вважаються окремими видами. Одомашнення відбулось щонайменше 4000–7000 років тому.

Ключові факти

  • Наукова назва: Bos mutus (дикий) / Bos grunniens (свійський)
  • Тривалість життя: до 25 років у природі, до 28 у неволі
  • Висота в холці: 160–205 см; довжина тіла: 240–380 см
  • Вага: самці 500–1200 кг, самки близько 300 кг
  • Тип середовища: альпійські луки, степи та холодні пустелі вище 3000–4500 м
  • Стан збереження: вразливий вид (Vulnerable, IUCN)

Стиль життя
Як тибетський харчується травами, мохами, лишайниками та осоками — рослинами, що витримують суворий клімат плато. У посушливий сезон тварини здійснюють великі міграційні переходи. Самки з молодняком тримаються стадами від 10 до кількох сотень особин; самці здебільшого ведуть самотній спосіб життя або збираються у невеликі групи. Гон проходить з липня по вересень. Завдяки великим легеням, великій кількості еритроцитів і підвищеній концентрації гемоглобіну яки чудово переносять розріджене повітря високогір’я. На відміну від більшості великих бовідів, яки та їхній послід практично не мають запаху, а вовна стійка до утворення неприємного запаху.

Стан збереження
Дикі яки збереглися лише на Тибетському плато, де їхній ареал і чисельність різко скоротились протягом минулого століття через надмірне полювання. Якщо ще 50 років тому на Тибетському плато налічувалось до мільйона диких яків, сьогодні залишилось лише близько 10 000–15 000 особин. Браконьєрство вважається найсерйознішою загрозою для популяції. Додаткові загрози — гібридизація з одомашненими яками, витіснення свійською худобою та хвороби. Вид регіонально вимер у Непалі та Бутані.

Місце проживання
Дикі яки збереглись у кількох невеликих популяціях і в одному великому масиві альпійського степу та альпійської пустелі, переважно вище 4500 м висоти, що охоплює близько 400 000 км² переважно в Тибетському автономному районі. Невеликі залишкові популяції є також у Ладакху (Індія) та Пакистані. Заповідник Чанг-Танг площею 284 000 км² охоплює значну частину цієї території.

Цікавий Факт

Завдяки великим легеням, підвищеному вмісту гемоглобіну та особливій будові еритроцитів яки можуть жити і нормально функціонувати на висоті понад 6000 метрів — там, де більшість великих тварин загинула б від гіпоксії. При цьому якщо опустити яка нижче 3000 м, він навпаки починає страждати від «гірської хвороби навпаки» — надто густого для нього повітря.

Тварини поруч

Підтримати зоопарк