Зовні сурикати схожі на напівмавп, собак і єнотів, хоча насправді є родичами мангустів. Ці тварини, завбільшки як заєць, стоять на варті в пустелі, попереджаючи її мешканців про небезпеку. Вони і полюють, і самі стають здобиччю хижаків. Сурикати мешкають у посушливій відкритій місцевості і чагарниках південноафриканської напівпустелі, а лісів і густих заростей уникають. Вдень сурикати з’являються на поверхні піщаної пустелі разом зі скорпіонами і ящірками. Вони уважно спостерігають за хижими птахами, що кружляють у небі. Коли настає темрява, звірки повертаються у свої підземні помешкання, які викопують сильними передніми лапами. Залежно від щільності ґрунту, коридори можуть йти на глибину до 3 м. Сурикати харчуються в основному різними комахами, павуками і молюсками, не гидуватимуть птахами, що гніздуються на землі, та їхнім яйцями, а також ящірками й іншою дрібною живністю. Ці маленькі хижаки відважуються на денні вилазки в савану. Звірятка завжди тримаються разом, часто стають на задні лапки і пильно озираються. Побачивши небезпечного ворога, поспішають до найближчої нори. З появою лисиці чи шакала піднімають такий лемент, що хижаки прагнуть не зв’язуватись з такою скандальною компанією.