Лама — одомашнений південноамериканський верблюдовий ссавець, який упродовж тисячоліть використовується народами Анд як в’ючна тварина, а також джерело шерсті, м’яса та шкіри. Походить від дикого гуанако і є одним із найдавніших одомашнених видів у світі. Лами мають довгу шию, велику голову з характерними довгими «банановими» вухами, струнке тіло та густу вовну, яка добре захищає від холоду високогір’я. Колір шерсті дуже різноманітний — від білого та бежевого до коричневого, чорного або плямистого.
Ключові факти
Стиль життя Лами — соціальні тварини, які живуть невеликими стадами з чіткою ієрархією. Вони травоїдні, харчуються травами, чагарниками, мохами та листям. Завдяки потрійному шлунку добре засвоюють грубу й маловартісну рослинність високогір’я. Лами відомі своєю спокійною та допитливою вдачею, але можуть плюватися, коли захищаються або з’ясовують стосунки в стаді. Часто використовуються як охоронці стад овець і кіз — здатні відлякувати койотів, лисиць та інших хижаків. У переносі вантажів можуть нести 25–30% власної ваги на відстань 8–13 км на день.
Походження та поширення Лама була одомашнена в центральних Андах близько 4000–6000 років тому. Її природний ареал — гірські райони Перу, Болівії, Еквадору, Чилі та Аргентини, причому близько 70% світової популяції зосереджено в Болівії. У дикій природі лами не живуть — існують лише як свійські тварини. Сьогодні їх також розводять у Північній Америці, Європі та Австралії як сільськогосподарських, виставкових і навіть терапевтичних тварин.
