Наведіть камеру на QR код біля вольєра

КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ КАРАКАЛ

Каракали – дикі кішки. Їхня батьківщина – Африка і Середня Азія. Спочатку цих кішок відносили до рисей через велику схожість – такі ж пензлика на вушках.  Але потім вчені виділили каракали в окремий рід.

Зовні нагадує рись, але менший за розмірами, стрункіший і з однотонним забарвленням. Довжина тіла 65—82 см, хвоста — 25—30 см, висота в плечах близько 45 см; вага становить 11—19 кг. На кінчиках вух розташовані пучки волосся завдовжки до 5 см. На лапах розвинена щітка з жорсткого волосся, що полегшує пересування по піску. Як і в більшості котячих, у каракала добрий зір і слух, який допомагає йому під час нічного полювання. Назва «каракал» пішла від турецького слова “karakulak”. Що в перекладі означає «чорні вуха».

Всього існує дев’ять підвидів цих кішок і деяких з них дуже рідкісні, і знаходяться під загрозою зникнення.

Цікавий Факт

 

У Північній Африці каракал також називають берберською риссю.

 

 

Хутро коротке й густе. Забарвленням нагадує північноамериканську пуму: піщаний або червонувато-коричневий верх, низ білуватий; по боках морди чорні відмітини. Пензлики та зовнішня сторона вух — чорні. Дуже рідко зустрічаються чорні каракали-меланісти.

 

 

Близький каракал і до африканського сервала, з яким добре схрещується в неволі.

 

 

Каракал поводитися дуже тихо, але він також може гарчати, як леопард. Якщо його несподівано застати у видобутку, він шипить і гарчить, як всі котячі.